Простій на підприємстві. Оплата праці під час простою.

25.03.2020

Простій на підприємстві. Оплата праці під час простою.

Джерело інформації: Управління держпраці у Миколаївській області (23.03.2020 р.)

Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами ( ч. 1 ст. 34 КЗпП України).

Перелік таких інших обставин, які призводять до простою, чинним законодавством не регламентований. У кожному конкретному випадку причина простою буде своя. За фактом це може бути несправність обладнання або інструментів, недостача сировини, перебої в енергопостачанні, форс-мажорні ситуації (наприклад, стихійне лихо), військові дії тощо.

У результаті простою може бути зупинена робота всього підприємства, або його окремих підрозділів, або робота окремо взятого працівника. Відбутися простій може з вини роботодавця або з вини працівника чи з незалежних від них причин. Залежно від обставин простій може виявитися нетривалим (декілька годин/днів) або тривалим (декілька місяців). Проте в будь-якому випадку простій слід зафіксувати документально. Розбираємося, як це зробити правильно.

1. Відповідно до ч. 2 ст. 113 КЗпП України про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Форма повідомлення не встановлена законодавством, тобто можлива як усна, так і письмова, проте ми рекомендуємо оформлювати його у письмовому вигляді.

2. Після отримання повідомлення про початок простою, комісія з числа працівників складає акт, яким підтверджують, що обставини, які мали місце, спричинили простій на підприємстві.

Законодавчо установленої форми акта простою немає, тому він складається у довільній формі. У ньому мають фіксуватися причини, що зумовили призупинення роботи, пропозиції щодо подолання наслідків простою та шляхи виходу з нього, а також дати початку та ймовірного закінчення простою. Акт може бути підписано начальником відповідного структурного підрозділу, керівником служби охорони праці, керівником відділу кадрів, керівником юридичної служби, головою профспілкової організації або представником трудового колективу підприємства. Також до складання такого акта можуть бути залучені інші працівники.

3. Такий акт затверджується роботодавцем або власником відповідним наказом. У наказі роботодавець визначає основні заходи, які необхідно вжити під час простою. До таких заходів відносяться:
• заходи по усуненню обставин, що запропоновані комісією;
• визначається необхідність присутності або відсутності деяких працівників на роботі (якщо простій має цілодобовий характер).
При цьому, питання присутності чи відсутності на роботі працівників у разі простою бажано внести й до колективного договору та правил внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві;
• визначається розмір оплати праці працівників на час простою;
• вирішується питання про тимчасове переведення працівників на іншу роботу на час простою;
• у разі необхідності наказом затверджується новий чи змінений графік роботи для працівників.

4. Наказ про затвердження акта простою надається для ознайомлення усім працівникам, яких стосується простій під особистий підпис (у разі відмови працівника від підпису необхідно скласти акт про таку відмову).

Оплата праці під час простою

У період простою працівник може не виходити на роботу, але повинен одержувати заробітну плату (однак у меншому розмірі).

Статтею 113 КЗпП України передбачено такий порядок оплати часу простою:
• простій не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу);
виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини – зберігається середній заробіток;
• простій, який стався з вини працівника, не оплачується.

У колективному договорі може бути визначений і більший рівень оплати часу простою.

Крім того, у період освоєння нового виробництва (продукції) також можуть виникати простої. В таких ситуаціях роботодавець може проводити робітникам доплату до середнього заробітку на строк не більш як шість місяців (ч. 5 ст. 113 КЗпП України).

Під час простою нарахування доплат і надбавок, передбачені колективним договором, не здійснюються, оскільки працівники під час простою не виконують встановлену їм норму праці (лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 № 805/13/155-13).

Читати також: Зміни норм оплати праці за час простою.

————–

Поділитися:

Інші статті:

Написати коментар