Про сьогоднішній стан справ з розробки нормативно – правових актів Кабінету Міністрів України

02.02.2018

Про сьогоднішній стан справ Міністерства соціальної політики України
з розробки нормативно – правових актів Кабінету Міністрів України

Як вже на сьогоднішній день всіх дістали недолугі дії Міністерства соціальної політики України. Більше нема сили мовчати.

В останній рік – два майже всі нормативно – правові акти, які стосуються оплати праці і розроблені в кабінетах Мінсоцполітики його фахівцями, грішать недосконалістю, недовершеністю і помилками. Якість цих документів – їх сирість і недоробленість в першу чергу вказують на низький степінь серйозності та сумлінності в ставленні виконавців проектів таких документів до поручених справ. Як наслідок, після того, як ці акти стають чинними, вони потребують, як правило, багатьох додаткових роз’яснень, а часто і доопрацювання.

Від таких дій працівників Мінсоцполітики страждають, можна сказати, всі ті, кого стосуються ці акти і найбільше – бухгалтерські працівники, які зобов’язані працювати з цими недосконалими нормативно – правовими актами.

Під час ознайомлення з деякими постановами Кабінету Міністрів України часто виникає таке враження, що ці постанови пишуть відсторонені від реальних подій особи, які не володіють знаннями положень Трудового законодавства.

Для прикладу можна навести  постанову Кабміну від від 09.12.2015 р. № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів”, до якої вже на початку лютого 2016 року були внесені зміни постановою КМУ від 11 лютого 2016 р. № 77 з рішенням про їх застосування заднім числом, тобто з 1 грудня 2015 р. В контексті до цього, більше ніж через два місяці після оприлюднення постанови № 1013, Мінсоцполітики поширює свого листа від 15.02.2016 р. № 52/10/136-16 “Про застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013”.

Якщо ще хто не забув, то, напевно, добре пам’ятає, як багато запитань, нарікань на недосконалість та непорозумінь виникло після опублікування постанов Кабінету Міністрів від 6 квітня 2016 р. № 292 “Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році” та № 268 “Про умови оплати праці працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, у 2016 році”.

За 2016 рік можна також згадати Закон України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII, яким були внесені в Закон України “Про оплату праці”, а також в Кодекс законів про працю України не зовсім корректно сформульовані зміни, які призвели до неоднозначного тлумачення норм щодо взаємодії виплат, повязаних з індексацією грошових доходів населення, з доплатою до заробітної плати при визначенні її мінімального рівня, що створило загрозу позбавлення громадян прав на соціальний захист в умовах зростання цін на ринку товарів та послуг, передбачених Законом України “Про індексацію грошових доходів населення”.

Як наслідок недолугості дій розробників постанови Кабміну від 24 травня 2017 р. № 353 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”, для усунення грубих помилок прийшлось в неї вносити правки. Це було зроблено аж у вересні 2017 року шляхом внесення додаткових змін постановою Кабміну від 27 вересня 2017 р. № 730. Після появи постанови № 353, в той час теж виникло багато запитань щодо правильності застосування її положень а також пов’язаних з нею інших нормативних актів на практиці.

Нещодавно була оприлюднена постанова Кабміну від від 11 січня 2018 р. № 22 “Про підвищення оплати праці педагогічних працівників”. У пункті 1 Постанова № 22 йдеться: “Установити, що визначені у додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 … посадові оклади (ставки заробітної плати) педагогічних працівників, оплата праці яких здійснюється за рахунок освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, підвищуються з 1 січня 2018 р. на 10 відсотків”.

Візьміть Постанову № 1298, прочитайте про що говорить цей додаток і переконаєтесь, що ні про які посадові оклади педагогічних працівників у додатку 2 до постанови Кабміну від 30.08.2002 р. № 1298 не йдеться, вони там відсутні.

Насправді згідно з додатком 2 до постанови № 1298 затверджена Схема тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій.

Посадові оклади (ставки заробітної плати) педагогічних працівників визначаються за допомогою Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (додаток 1 до постанови № 1298) і правил, викладених в примітках до цієї Єдиної тарифної сітки.

Не зрозуміло чому в Постанові № 22 відсутній пункт щодо зобов’язання Міністра освіти і науки на основі цієї Постанови внести відповідні зміни у накази МОН?

Ось такі ляпсуси, які є результатом легковажності, необачності, а деколи і некомпетентності, допускають наші “нешановні” розробники нормативно – правових актів Трудового законодавства України.

—————————

Поділитися:

Інші статті:

Написати коментар