Порядок надання повідомлення про нещасний випадок, професійне захворювання, аварію на виробництві


Порядок надання повідомлення про нещасний випадок,
професійне захворювання, аварію на виробництві

Автор: Наталія Федик, юрисконсульт Управління Держпраці в Івано-Франківській області

На практиці доволі часто виникає ситуація, коли роботодавці належним чином не повідомляють відповідні організації про настання нещасного випадку, аварій та професійних захворювань на виробництві.

До причин виникнення такої ситуації можна віднести:

– незнання самого порядку надання повідомлення про нещасний випадок на виробництві;
– нехтування обов’язку повідомляти про нещасний випадок на виробництві;
– приховування факту настання нещасного випадку на виробництві з метою уникнення відповідальності та інші.

Розслідування нещасного випадку, порядок і терміни надання повідомлення про настання нещасного випадку на виробництві регулюються Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1232 (далі — Порядок).

Хочемо зазначити, що відповідно до пункту 7 Порядку, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров’ю, зокрема:

– одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень;
– гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь;
– одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження;
– утоплення;
– ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням;
– одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо);
– одержання інших ушкоджень внаслідок контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше;
– зникнення;
– настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці», обов’язок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, покладається на роботодавця.

Вважаємо за доцільне роз’яснити для роботодавців порядок надання повідомлення про нещасний випадок, професійне захворювання, аварію на виробництві.

Отже, відповідно до пункту 10 Порядку роботодавець, дізнавшись про нещасний випадок на виробництві, зобов’язаний протягом однієї години передати з використанням засобів зв’язку (телефон, факс) та протягом однієї доби на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок, згідно із додатком 2 до вищезгаданого Порядку:

– фондові соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань за місцем знаходження підприємства, на якому стався нещасний випадок;
– керівникові первинної профспілкової організації, незалежно від членства потерпілого в профспілці;
– керівникові підприємства, де працює потерпілий, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;
– органові державного пожежного нагляду за місцезнаходженням підприємства у разі настання нещасного випадку внаслідок пожежі;
– закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);

У разі настання групового нещасного випадку, нещасного випадку із смертельним наслідком, нещасного випадку, що спричинив тяжкі наслідки, у випадку смерті або зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов’язків застосовується спеціальний порядок повідомлення про нещасний випадок. Відповідно до пункту 37 Порядку, роботодавець зобов’язаний протягом однієї години повідомити з використанням засобів зв’язку та протягом трьох годин на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок, згідно із додатком 2:

– територіальному органові Держпраці за місцезнаходженням підприємства;
– органові прокуратури за місцем настання нещасного випадку;
– фондові соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань за місцезнаходженням підприємства;
– органові управління підприємства (у разі його відсутності – місцевій держадміністрації);
– закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством (у разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь);
– первинній організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок – профспілці, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки – уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці);
– органові галузевої профспілки вищого рівня, а у разі його відсутності – територіальному профоб’єднанню за місцем настання нещасного випадку;
– органові з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій за місцем настання нещасного випадку (у разі необхідності).

Нагадаємо, що частиною 6 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що порушення встановленого порядку повідомлення (надання інформації) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про нещасний випадок на виробництві тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, і на фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 грн. до 850 грн.).

Проте, навіть сплата штрафу не звільняє роботодавця від обов’язку повідомлення про настання нещасного випадку, аварії чи встановлення професійного захворювання на виробництві.

Читати також: Надання допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з нещасним випадком невиробничого характеру

——————————–

Інші статті:

Написати коментар