N 334/18/99-16 від 13.10.2016 р. “Щодо розрахунку допомоги по вагітності та пологах і по тимчасовій непрацездатності”

16.11.2016

Мінсоцполітики України

.

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 13.10.2016 р. N 334/18/99-16

Щодо розрахунку допомоги по вагітності та
пологах і по тимчасовій непрацездатності

У Департаменті соціального страхування та партнерства разом із виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянуто ваші листи стосовно розрахунку допомоги по вагітності та пологах і по тимчасовій непрацездатності та повідомляємо.

1. Щодо виплати допомоги по вагітності та пологах за місцем роботи за сумісництвом у випадку, коли заробітна плата застрахованої особи за сумісництвом нижче розміру мінімальної заробітної плати

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 23.09.99 р. N 1105 (далі – Закон N 1105) сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Згідно з нормами частини першої статті 30 Закону N 1105 допомога по вагітності та пологах призначається та надається за основним місцем роботи та за місцем роботи за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266 (далі – Порядок), визначено, що середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з визначених у цьому пункті поважних причин.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 р. N 2464 (далі – Закон N 2464) основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Згідно з частиною п’ятою статті 8 Закону N 2464 у разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. Тобто для сумісників базою нарахування єдиного внеску є фактично нарахована заробітна плата.

Враховуючи викладене, допомога по вагітності та пологах за основним місцем роботи на підставі листка непрацездатності надається з урахуванням норм частини другої статті 26 Закону N 1105, тобто у розмірі не меншому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Якщо застрахована особа також працює за сумісництвом, допомога по вагітності та пологах надається за місцем роботи за сумісництвом на підставі копії листка непрацездатності, при цьому доплата до суми допомоги по вагітності та пологах до розміру мінімальної заробітної плати не здійснюється, оскільки за даним страховим випадком норма частини другої статті 26 Закону N 1105 реалізована за основним місцем роботи.

Обмеження суми допомоги по вагітності та пологах двократним розміром мінімальної заробітної плати, визначене пунктом 2 частини четвертої статті 19 Закону N 1105 та абзацом третім пункту 29 Порядку для осіб, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше 6 місяців, на нашу думку, має застосовуватись окремо за кожним місцем роботи, оскільки пунктом 30 Порядку передбачено обчислення сумарної зарплати, з якої розраховуються виплати, за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом лише у випадку застосування обмеження розміром максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

2. Щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності у випадку, коли особа не працювала у розрахунковому періоді повний календарний місяць з поважних причин

Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, – тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

У наведеному в листі прикладі у червні 2016 року, який входить до розрахункового періоду, застрахована особа повний календарний місяць (з першого до першого числа) жодного дня не працювала з поважної причини (тимчасова непрацездатність). Отже, цей місяць виключається з розрахункового періоду і, відповідно, при обчисленні середньої заробітної плати не враховується матеріальна допомога, нарахована у цьому місяці.

Директор Департаменту соціального страхування та партнерства        О. Савенко

Поділитися:

Інші статті:

Написати коментар


Advertisment ad adsense adlogger