Про щорічні додаткові соцiальні вiдпустки

07.08.2016

Про щорічну додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей

Надання додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей передбачене ст. 19 Закону України від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504) та статтями 182¹ і 186¹ Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

Кому надається відпустка на дітей?

  • жінці, яка працює та має двох або більше дітей віком до 15 років*;
  • жінці, яка працює та має дитину-інваліда**;
  • жінці, яка працює та яка усиновила дитину***;
  • матері повнолітньої дитини – інваліда з дитинства підгрупи А I групи****;
  • одинокій матері*****;
  • батьку дитини, який виховує її без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) ******;
  • батьку повнолітньої дитини – інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує її без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) ******;
  • особі, яка взяла під опіку дитину*******;
  • особі, яка взяла під опіку дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи*******;
  • одному із прийомних батьків дитини********.

*Останнім календарним роком, за який надається така відпустка, є рік, у якому старшій дитині виповнюється 15 років. Підтверджуючі документи для надання відпустки: Копії свідоцтв про народження дітей.

**Відповідно до ст. 1 Закону України від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» (далі – Закон № 2402-ІІІ) дитиною є особа віком до 18 років, якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Підтверджуючі документи для надання відпустки: Копія свідоцтва про народження дитини, копія посвідчення про інвалідність дитини.

***Мається на увазі прийняття у свою сім’ю дитини до 18 років на правах дочки чи сина. Усиновлення здійснюється на підставі рішення суду. Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про всиновлення (ст.ст. 207, 225 Сімейного кодексу України). Підтверджуючі документи для надання відпустки: Копія свідоцтва про народження дитини, копія рішення суду про усиновлення або копія свідоцтва про усиновлення дитини.

**** Відповідно до ст. 1 Закону № 2402-ІІІ повнолітньою вважається особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку, якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Підтверджуючі документи для надання відпустки: Копія свідоцтва про народження дитини, копія посвідчення про інвалідність дитини за підгрупою А I групи.

***** Визначення терміну “одинока мати” наведене в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 06.11.1992 № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” та пункті 5 абзацу 13 статті 10 Закону № 504.

Так, згiдно з постановою Пленуму ВСУ одинокою матiр’ю слiд вважати жiнку, яка не перебуває в шлюбi й у свiдоцтвi про народження дитини якої вiдсутнiй запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказiвкою матерi; вдову; iншу жiнку, яка виховує й утримує дитину сама.

На практиці не виникає проблем щодо наданням відпустки одиноким матерям – жiнкам, які не перебувають в шлюбi й у свiдоцтвi про народження дитини яких вiдсутнiй запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за їх вказiвкою, а також вдовам.

Проблема виникає з наданням такої відпустки іншій жiнці, яка виховує й утримує дитину сама, тобто розлученій жінці, жінці, яка виховує дитину без батька, в тому числі і жінці, яка народила дитину, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, і при цьому батько визнав дитину, та жінці, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена, оскільки батько у дитини є і в багатьох випадках спілкується з нею і бере участь у вихованні.

Оскiльки пункт 5 абзацу 13 статті 10 Закону визначає одиноку матiр як таку, яка виховує дитину без батька, факт отримання нею алiментів для надання їй вiдпустки значення не має.

Стаття 157 Сімейного кодексу України визначає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Статтею 158 цього Кодексу передбачено, що за заявою матерi, батька дитини орган опiки та пiклування визначає способи участi у вихованнi дитини та спiлкуваннi з нею того з батькiв, хто проживає окремо вiд неї.

У разi ухилення батька вiд виконання своїх обов’язкiв з виховання дитини мати має право звернутися до cуду з позовом про позбавлення його батькiвських прав.

Чинним законодавством не передбачене надання конкретного перелiку документiв, якi слiд подати розлученiй жiнцi, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соцiальної вiдпустки.

Для пiдтвердження права на зазначену вiдпустку в цьому разi роботодавцю має бути пред’явлено будь-який офiцiйно складений, оформлений та засвiдчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовiрнiстю пiдтверджується вiдсутнiсть участi батька у вихованнi дитини.

Зокрема, одним з таких документiв, наприклад, може бути: рiшення суду про позбавлення вiдповiдача батькiвських прав; ухвала суду або постанова слiдчого про розшук вiдповiдача у справi за позовом про стягнення алiментiв; акт, складений соцiально-побутовою комiсiєю, створеною первинною профспiлковою органiзацiєю чи будь-якою iншою комiсiєю, утвореною на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, або акт дослiдження комiтетом самоорганiзацiї населення, в якому зi слiв сусiдiв (за наявностi їхнiх пiдписiв в актi) пiдтверджується факт вiдсутностi участi батька у вихованнi дитини; довiдка зi школи про те, що батько не бере участi у вихованнi дитини (не спiлкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участi в батькiвських зборах) тощо.

Тобто для отримання додаткової соцiальної вiдпустки розлучена жiнка, крiм заяви про надання цiєї вiдпустки, копiй свiдоцтва про народження дитини та розiрвання шлюбу, має подати роботодавцю один з названих або будь-який iнший документ, що пiдтверджує вiдсутнiсть участi батька у вихованнi дитини.

Достовiрнiсть документа щодо вiдсутностi участi батька у вихованнi дитини визначає роботодавець.

Вдова, крім копій свідоцтв про народження дітей ще представляє копію свідоцтва про шлюб та копію свідоцтва про смерть чоловіка.

******Під поняттям “батько дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері” слід вважати чоловіка, який не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини він записаний як її батько; вдівець чи розлучений чоловік, який виховує дитину без матері. Відпустка надається аналогічно тих же умов і обмежень, які стосуються одинокої матері. Документи надаються ті самі, як і одинокою матiр’ю.

*******Згідно з п. 2 ст. 243 Сімейного кодексу України опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – над дитиною віком від 14 до 18 років. Отже, опікун має право на відпустку до досягнення дитиною 14 років, а піклувальник з 14 до 18 років, адже ст. 186¹ КЗпП поширює гарантії, встановлені ст. 182¹ КЗпП, і на піклувальників. Підтверджуючі документи для надання відпустки: Копія свідоцтва про народження дитини, рішення суду чи органу опіки та піклування або копія посвідчення про призначення особи опікуном (піклувальником). У окремому випадку також надається копія посвідчення про інвалідність дитини за підгрупою А I групи.

********Прийомна сім’я — сім’я, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомні батьки — подружжя або особа, яка не перебуває в шлюбі, котрі взяли для спільного проживання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (ст.ст. 256¹, 256² СКУ). Підтверджуючі документи для надання відпустки: Копії свідоцтв про народження дітей, договір про влаштування дітей до прийомної сім’ї, довідка з роботи іншого з подружжя про те, що він не користується правом на таку відпустку.

Додаткова соціальна відпустка надається щорічно тривалістю 10 календарних днів.

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпПУ) при визначенні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 Закону № 504), не враховуються.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи, надається понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 Закону № 504, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону № 504 додаткова відпустка також переноситься на інший період або подовжується у порядку, визначеному ст. 11 цього Закону. Так, якщо тимчасова непрацездатність працівника настала під час його перебування у відпустці, наданій згідно зі ст. 19 Закону № 504, ця відпустка має бути подовжена на кількість календарних днів хвороби або перенесена на інший період.

Дана відпустка надається не за робочий, як у випадку зі щорічними відпустками, а за календарний рік.

Відпустка надається в будь-який час протягом року і повної тривалості незалежно від відпрацьованого в цьому році часу та від дати народження дитини, до чи після. Працівник також не втрачає право на відпустку в році смерті дитини або в році досягнення нею граничного віку для її надання. Наприклад, якщо жінка має двох дітей до 15 років і в січні 2016 року старшій дитині виповнилося 15 років, то за 2016 рік жінка отримає відпустку повної тривалості. Те саме, якщо друга дитина народиться навіть 31 грудня 2016 року, а першій ще не виповнилось 15 років — за 2016 рік жінка отримає відпустку повної тривалості.

Якщо жінка весь рік перебувала у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за цей рік їй відпустка на дітей не надається, оскільки ст. 19 Закону № 504 передбачено надання такої відпустки жінкам, які працюють. Якщо протягом календарного року жінка відпрацює хоча б один день, це обмеження автоматично знімається і вона отримає право на відпустку повної тривалості.

Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку. Така відпустка накопичується, допоки не буде використана, або поки при звільненні працівник не отримає за неї грошову компенсацію.

Підстав для ненадання працівникам-сумісникам соціальної відпустки за статтею 19 Закону № 504 не вбачається.

Якщо працівник за попереднім місцем роботи протягом поточного календарного року скористався відпусткою то за новим місцем роботи відпустка за цей рік не надається.

Норма щодо поділу щорічної відпустки не поширюється на соціальну додаткову відпустку. Проте, на думку Мінсоцполітики (лист від 05.07.2013 р. № 290/13/116-13), якщо працівник має право на соціальну відпустку за двома підставами (тривалістю 17 календарних днів), він може використати зазначену відпустку, спочатку за однією підставою (тривалістю 10 календарних днів), а через деякий час — за іншою (тривалістю 7 календарних днів).

Оскільки щорічна соціальна відпустка на дітей не належить до щорічних відпусток, на неї не поширюється право на заміну відпустки виплатою компенсації, передбачене ч. 4 ст. 24 Закону № 504.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 504, грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної соціальної відпустки на дітей виплачують лише у разі звільнення працівника.

Читати також: Роз’яснення щодо застосування ст. 19 Закону України “Про відпустки” (додаткові відпустки працівникам, які мають дітей)

Поділитися:

Інші статті:

Написати коментар


Advertisment ad adsense adlogger