Щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності мобілізованим особам, які мають статус учасника бойових дій

15.07.2016

Виконавча дирекція Київського міського відділення ФСС з ТВП

.

Щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності
застрахованим особам, які були призвані на військову
службу за призовом під час мобілізації на особливий
період та мають статус учасника бойових дій

Виконавча дирекція Київського міського відділення ФСС з ТВП

У зв’язку зі зверненнями страхувальників до робочих органів КМВ ФСС з ТВП надаємо інформацію щодо застосування норм частини четвертої статті 19 Закону від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105) при наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка була призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та має статус учасника бойових дій (лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 03.06.2016 р. № 2.4-17-904).

Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України в 2014-2015 роках було передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так абзацом третім постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом» від 04.03.2015 № 105 (далі – Постанова № 105) визначено, що дія цієї постанови поширюється на громадян України, які починаючи з 18.03.2014 були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

В свою чергу Порядком затвердженим Постановою № 105 визначено механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок і в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».

Отже, законодавством передбачено механізм компенсації роботодавцю збереженого середнього заробітку за працівником, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за період з 18.03.2014 до 31.12.2015.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 на суми компенсованого за рахунок коштів Державного бюджету України середнього заробітку за період з 18.03.2014 до 31.12.2015 не нараховувався та не утримувався єдиний внесок.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу).

В свою чергу пунктом 1 частини четвертої статті 19 Закону № 1105 визначено, що застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності – виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.

Частиною першою та другою статті 21 Закону №1105 визначено, що страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім періодів: відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), які включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження – у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Враховуючи те, що нормою частини першої статті 19 Закону № 1105 визначено запобіжний механізм, який обмежує розмір матеріального забезпечення відповідно до цього Закону в залежності від набутого страхового стажу за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку, а також те, що компенсований роботодавцю середній заробіток збережений за працівником, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за період з 18.03.2014 до 31.12.2015 не зараховується до страхового стажу такого працівника, то у випадку відсутності шестимісячного страхового стажу у дванадцятимісячному періоді перед настанням страхового випадку повинно застосовуватися обмеження визначене частиною першою статті 19 Закону № 1105.

Також повідомляємо, що з 01.01.2016 відповідно до нової редакції статті 119 Кодексу законів про працю України, не передбачено компенсації із бюджету в межах середнього заробітку за рахунок коштів Державного бюджету України, а отже починаючи з 01.01.2016 середній заробіток працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період повинен включатися у розрахунок середньої заробітної плати відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням № 1266 від 26.09.2001 р. (зі змінами та доповненнями) та страхового стажу відповідно до норм статті 21 Закону № 1105.

Поділитися:

Інші статті:

Написати коментар


Advertisment ad adsense adlogger