Особливості призначення, нарахування та виплати матеріального забезпечення застрахованим особам

05.04.2016

Виконавча дирекція Київського міського відділення ФСС з ТВП

.

Особливості призначення, нарахування та виплати матеріального
забезпечення застрахованим особам, відповідно до Закону України
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»
від 23.09.1999 р. № 1105

Виконавча дирекція Київського міського відділення ФСС з ТВП

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»  (далі – Закон № 1105) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

За рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Фонд) надаються такі види матеріального забезпечення:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

2) допомога по вагітності та пологах;

3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві).

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Рішення про оплату листка непрацездатності приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації, яке оформлюється відповідним протоколом.

При цьому, документи для призначення певного виду допомоги розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження. Допомога на поховання призначається не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від Фонду.

Статтею № 22 Закону № 1105 передбачений перелік підстав, при яких комісія має право відмовити в оплаті лікарняного. Найбільш поширеними з них є: настання тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням; за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням; порушення режиму лікування застрахованими особами.

Наступним етапом є проведення розрахунку листка непрацездатності, який регламентується Порядком обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2001 р. № 1266 (далі – Порядок № 1266).

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Якщо застрахована особа перебуває у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), якщо ж перебуває у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.

Якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати) (далі – поважні причини) не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку. Якщо тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання страхового випадку.

Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування на кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.

Виплата допомоги проводиться за календарні дні, які припадають на період тимчасової непрацездатності та за період вагітності та пологів.

Зауважимо, що пунктом 29 Порядку № 1266 передбачено, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.

Надаючи роз’яснення з приводу зазначеного пункту, Міністерство соціальної політики України у своєму листі від 17.09.2015 р. № 529/18/99-15 рекомендує допомогу по тимчасовій непрацездатності розраховувати в такій послідовності:

1) розраховується середньоденна заробітна плата виходячи з фактичних виплат;

2) розраховується сума денної виплати (середньоденна заробітна плата помножується на відсоток страхового стажу);

3) порівнюється сума денної виплати з виплатою, розрахованою з мінімальної заробітної плати (мінімальну заробітну плату, що встановлена на момент настання страхового випадку поділити на середньомісячна кількість календарних днів – 30,44);

4) якщо сума денної виплати не перевищує мінімальну виплату, ця сума помножується на кількість днів, що підлягають оплаті;

5) якщо сума денної виплати перевищує мінімальну виплату, то сума виплати розраховується виходячи з мінімальної виплати (враховуючи норму статті 19 Закону № 1105), без додаткового урахування відсотка страхового стажу.

Відповідно до статей 24, 26 Закону № 1105 сума допомоги по тимчасовій непрацездатності та сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Коментуючи зазначену норму закону, Міністерство соціальної політики України у Листом від 17.09.2015 р. № 529/18/99-15 передбачає проведення розрахунку суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах із урахуванням обмеження максимальною величиною розраховується в такій послідовності:

1) розраховується середньоденна заробітна плата виходячи з фактичних виплат;

2) порівнюється розрахована середньоденна заробітна плата з максимальною виплатою (розрахованою з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску);

3) якщо сума середньоденної заробітної плати не перевищує максимальну, то сума денної виплати помножується на кількість днів, що підлягають оплаті;

4) якщо сума середньоденної заробітної плати перевищує максимальну, то сума виплати (розрахована виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску) помножується на кількість днів, що підлягають оплаті.

При цьому якщо в повному місяці періоду тимчасової непрацездатності або відпустки по вагітності та пологах розрахована сума виплати перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, то сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах в цьому місяці обмежується максимальною величиною.

Відповідно зменшується загальна сума страхової виплати.

Якщо сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць є меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку, то на виконання норми частини 2 статті 26 Закону необхідно здійснювати доплату до суми допомоги до рівня мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Поділитися:

Інші статті:

Написати коментар


Advertisment ad adsense adlogger