Лист ДФСУ від 07.09.2015 р. N 19141/6/99-99-17-03-03-15 “Щодо оподаткування компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу”

14.10.2015

ДФСУ

ДФСУ

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 07.09.2015 р. N 19141/6/99-99-17-03-03-15

Державна фіскальна служба України розглянула лист <…> щодо оподаткування компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі – Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Крім того, Кодексом визначено функції контролюючих органів, зокрема, п. 191.1 ст. 191 Кодексу встановлено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом, а також надають податкові консультації відповідно до норм Кодексу.

Згідно з п. 52.5 ст. 52 Кодексу контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків передбачено ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), у редакції Закону України від 20 травня 2014 року N 1275 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації”, згідно з частиною третьою якої передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої ст. 119 КЗпП постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року N 105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок N 105), який визначає механізм виплати зазначеної компенсації за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 “Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період”.

Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики (п. 2 Порядку N 105).

З 11 червня 2015 року частина третя ст. 119 КЗпП з урахуванням змін, внесених Законом України від 14 травня 2015 року N 433-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду”, діє у такій редакції:

“за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України”.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 423 (далі – Положення), Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці та соціальної політики, трудових відносин, соціального захисту.

Мінсоцполітики відповідно до покладених завдань інформує в межах повноважень, передбачених законом, та надає роз’яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до компетенції Мінсоцполітики (пп. 103 п. 4 Положення).

Отже, питання виплати компенсацій за рахунок коштів Державного бюджету України в межах середнього заробітку та категорії осіб, яким повинні виплачуватись зазначені компенсації, не належить до компетенції ДФС, а знаходиться в правовому полі Мінсоцполітики.

Водночас, оскільки п. 7 Порядку N 105 передбачено, що оподаткування, нарахування і сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на компенсацію здійснюються відповідно до Кодексу і Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон N 2464), ДФС для визначення оподатковуваного доходу платника податку застосовує норми Порядку N 105.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, пп. “и” пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 якого передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пп. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу від оподаткування військовим збором звільняються доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Таким чином, дохід, отриманий працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у вигляді компенсаційних виплат, який виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету в межах середнього заробітку відповідно до Порядку N 105, не включається до оподатковуваного доходу таких працівників, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Крім того, згідно з частиною сьомою ст. 7 Закону N 2464 не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Разом з цим відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу.

Статтею 163 Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування збором платника податку – резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді заробітної плати.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР “Про оплату праці”.

Отже, у разі нарахування (виплати, надання) роботодавцем доходу у вигляді заробітної плати (середнього заробітку) працівникам, визначеним частиною третьою ст. 119 КЗпП, вказаний дохід є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором і базою нарахування та утримання єдиного внеску.

Голова Р. М. Насіров

Поділитися:

Інші статті:

Написати коментар


Advertisment ad adsense adlogger