Лист ДФСУ від 02.10.2015 р. N 20928/6/99-99-17-03-03-15 “Щодо нарахування ЄСВ на неповну тарифну ставку”

11.10.2015

ДФСУ

ДФСУ

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 02.10.2015 р. N 20928/6/99-99-17-03-03-15

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо нарахування єдиного внеску роботодавцями працівникам, які працюють за основним місцем роботи на неповну тарифну ставку та отримують заробітну плату за відпрацьований час, яка не перевищує розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи ДФС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, виданими у межах повноважень.

Податковим кодексом України (далі – Кодекс) регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначаються вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Крім того, Кодексом визначаються функції контролюючих органів. Зокрема, п. 191.1 ст. 191 Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Кодексом, а також надають податкові консультації відповідно до норм Кодексу.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються Кодексом законів про працю (далі – КЗпП), Законом України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР “Про оплату праці” (далі – Закон N 108) та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 97 КЗпП визначено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується (ст. 94 КЗпП).

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) (ст. 95 КЗпП та ст. 3 Закону N 108).

Статтею 8 Закону України від 28 грудня 2014 року N 80-VIII “Про Державний бюджет України на 2015 рік” мінімальну заробітну плату у 2015 році встановлено у місячному розмірі: з 1 січня – 1218,00 гривень, з 1 вересня – 1378,00 гривень.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон N 2464) визначено, що базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону N 108, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з частиною дев’ятою ст. 9 Закону N 2464 обчислення і сплата єдиного внеску за працівників, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, здійснюються роботодавцями за рахунок сум, на які внесок нарахований.

Відповідно до частини п’ятої ст. 8 Закону N 2464 у разі, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Частиною п’ятою ст. 8 Закону N 2464 встановлено єдиний внесок для бюджетних установ у розмірі 36,3 відс. визначеної бази нарахування.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пп. 2, 6 – 8 частини першої ст. 4 Закону N 2464, встановлюється у розмірі 3,6 відс. визначеної п. 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина сьома ст. 8 Закону N 2464).

Враховуючи зазначене вище, працівникам, які працюють за основним місцем роботи на неповну тарифну ставку та отримують заробітну плату за відпрацьований час, яка не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, підприємство має нарахувати єдиний внесок виходячи з законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати на місяць (з 1 січня 2015 року – 1218,00 гривень, з 1 вересня – 1378,00 гривень).

При цьому утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманого працівника здійснюється із фактично нарахованої заробітної плати (доходу).

Голова                     Р. М. Насіров

Поділитися:

Інші статті:

Написати коментар


Advertisment ad adsense adlogger