Порядок надання додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в органах місцевого самоврядування.

19.11.2013

Додаткова оплачувана відпустка за стаж служби в органах місцевого самоврядування

«www.zarplata.co.ua»

Відповідно до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадовим особам місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад  10  років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних  днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються  Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 27 квітня 1994 року № 250 «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток» установив, що посадовим  особам  місцевого самоврядування, які мають стаж служби в цих  органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана  відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожний  наступний рік. При цьому тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.

Тривалість додаткової оплачуваної відпустки посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування:

  • понад  10  років – 5 календарних днів;
  • понад  11  років – 7 календарних днів;
  • понад  12  років – 9 календарних днів;
  • понад  13  років – 11 календарних днів;
  • понад  14  років – 13 календарних днів;
  • понад  15  років – 15 календарних днів;

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» стаж служби для надання додаткової оплачуваної відпустки посадовим особам органів місцевого самоврядування обчислюється відповідно до Закону України “Про державну службу”, Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  03.05.94 р.  N 283 “Про порядок обчислення стажу державної служби”, та додатку до нього.

При цьому слід пам’ятати, що колишнім службовцям, які після прийняття постанови КМУ від 8.06.1995 р. N 397 при просуванні по службі зайняли посади державних службовців, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.1994 р. N 758 “Про доповнення Порядку обчислення стажу державної служби” стаж державної служби для надання додаткової оплачуваної відпустки обчислюється з дня призначення на посаду державного службовця.

В спільному листі Міністерства праці та соціальної політики України і Головного управління державної служби при КМУ від 27.01.1999 р. № 13-294/10/364 «Про порядок надання державним службовцям додаткової оплачуваної відпустки»  дано роз’яснення щодо застосування на практиці порядку надання державним службовцям  додаткової оплачуваної відпусток за стаж державної служби.

В листі зазначено, що виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходяться у прямій залежності від наявності у державного службовця відповідного стажу державної служби. Тому надання додаткової відпустки, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні з роботи залежить лише від наявності у державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 р. N 250, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого часу у відповідному робочому році.

Це означає, що тривалість додаткової оплачуваної відпустки не підлягає визначенню пропорційно до відпрацьованого часу в робочому році. Особливо про це потрібно пам’ятати в разі виплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні з роботи.

Також  необхідно звертати увагу на тривалість додаткової оплачуваної відпустки  у разі її надання за попередній робочий період. У цьому випадку додаткова оплачувана  відпустка надається тривалістю, право на яку працівник набув на останній день попереднього робочого періоду, а не на день її надання.

В листі також зазначено, що додаткова оплачувана відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток, передбачених п. 1) ст. 4 Закону України «Про відпустки», а також сказано, що у разі використання державним службовцем  додаткової відпустки або її компенсації за попереднім місцем роботи, за новим місцем роботи вона йому не надається.

Порядок надання, перенесення та поділ щорічної додаткової оплачуваної відпустки врегульовано статтями  10-12 Закону України «Про відпустки».

Зокрема в ст. 10 сказано, що:

  • щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї;
  • щорічні додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року;
  • право працівника на щорічні додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві;
  • щорічні додаткові відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року;

В ст. 11 сказано, що щорічні додаткові відпустки повинні бути перенесені на інший період або продовжені в разі:

  • тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
  • настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
  • залучення працівника до виконання ним державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
  • збігу щорічної додаткові відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

В статті також сказано, що у разі перенесення щорічної відпустки, новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і керівником установи. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закон України «Про відпустки».

Відповідно до вимог ст. 12 щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Зауважимо, що законодавчими  документами України  не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, вони не містять заборони надавати щорічні відпустки в разі, якщо вони не були використані своєчасно.

Відповідно статті 24 Закон України «Про відпустки» у разі звільнення працівника з роботи йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Отже, якщо державний службовець з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку (у тому числі на додаткову оплачувану відпустку) за один чи кілька попередніх років, він має право використати таку відпустку, а в разі звільнення (незалежно від підстав) йому виплачують компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток.

Поділитися:

Інші статті:

Написати коментар


Advertisment ad adsense adlogger