Військовий збір у запитаннях і відповідях

23.10.2014

Військовий збір у запитаннях і відповідях

1. Чи є об’єктом оподаткування військовим збором сума доходу, виплачена ФО, яка здійснює незалежну професійну діяльність, за виконання цивільно- правових договорів?

Відповідь: Згідно з п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, а саме фізична особа – резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об’єктом оподаткування збором є, зокрема, доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ).

Оподаткування доходів, отриманих ФО, яка провадить незалежну професійну діяльність здійснюється відповідно до ст. 178 ПКУ, п.178.3 якої оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

При цьому, пунктом 178.5 статті 178 ПКУ під час виплати суб’єктами господарювання – податковими агентами, ФО, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов’язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою ФО копії довідки про взяття її на податковий облік як ФО, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Таким чином, якщо цивільно-правовий договір укладено з ФО, яка провадить незалежну професійну діяльність то нараховані (виплачені) доходи за виконання певних робіт (послуг) не є об’єктом оподаткування військовим збором. Ця норма не застосовується, якщо відносини за цивільно-правовим договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.

2. Чи підлягає оподаткуванню військовим збором сума середнього заробітку працівників, призваних на військову службу, за призовом під час мобілізації на особливий період?

Відповідь: Відповідно до п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема, доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР „Про оплату праці” визначено структуру заробітної плати: основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні і компенсаційні виплати. Зокрема, додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків передбачено ст. 119 КЗпП, згідно з якою на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Також відповідно до частини другої ст. 39 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ „Про військовий обов’язок і військову службу” за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форм власності.

Тобто, збереження та нарахування середнього заробітку працівників на час виконання державних або громадських обов’язків є гарантійною виплатою, яка входить до складу додаткової заробітної плати, а отже сума середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період є об’єктом оподаткування військовим збором на загальних підставах.

3. Чи є об’єктом оподаткування військовим збором допомога на поховання, що виплачується за рахунок коштів роботодавця та/або соціальних фондів?

Відповідь: Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами.

Визначення поняття заробітної плати наводиться в частині першій ст. 94 Кодексу законів про працю і ст. 1 Закон України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР „Про оплату праці”, а саме заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною першою ст. 9 1 КЗпП передбачено, що підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Одна із таких пільг є виплата працівникам матеріальної допомоги за їх заявами у зв’язку з особистими обставинами, яка носить разовий характер (наприклад у зв’язку з витратами на поховання) та не входить до складу заробітної плати.

Крім того, допомога на поховання надається працівникам у вигляді матеріального забезпечення відповідно до норм Закону України від 18 cічня 2011 року № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі – Закон № 2240), яким визначено правові підстави для отримання такої допомоги, умови надання та розмір. При цьому, матеріальне забезпечення у зв’язку з витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи (ст. 50 Закону № 2240).

Отже, у разі надання працедавцем окремим працівникам матеріальної допомоги за їх заявами (у зв’язку з витратами на поховання), яка носить разовий характер та допомоги на поховання відповідно до норм Закону № 2240, сума таких виплат не входить до складу заробітної плати, тому не розглядається як об’єкт оподаткування військовим збором.

4. Хто несе і яку відповідальність за ненарахування, неутримання та/або несплату військового збору?

Відповідь: Згідно п.п. 1.6 п. 161 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України (далі — ПКУ) платники збору зобов’язані забезпечувати виконання податкових зобов’язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 ПКУ для податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО).

Згідно з п. 127.1 ПКУ ненарахування, неутримання та/або несплата податків платником ПДФО до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Якщо це порушення вчинене протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Зазначені штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання або несплата ПДФО самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року.

Крім того, відповідно до ст. 129 ПКУ в день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків — фізичних осіб та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента, нараховується пеня.

Пеня нараховується з розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків — фізичних осіб.

Разом з тим притягнення до фінансової відповідальності платників податків не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності (п. 112.1 ПКУ).

Крім того, неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування ПДФО за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволене законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, — тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян — суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від 2 до 3 нмдг (тобто від 34 грн до 51 грн).

Таким чином, за ненарахування, неутримання та/або несплату військового збору до податкових агентів застосовується фінансова відповідальність (у вигляді штрафних санкцій та/або пені) та адміністративна відповідальність.

За повідомленням ГУ ДФС у м. Києві

Поділитися:

Інші статті:

Написати коментар


Advertisment ad adsense adlogger