Порядок обчислення страхового стажу для визначення розміру допомоги з тимчасової втрати працездатності

16.07.2014

Порядок обчислення страхового стажу для визначення
розміру допомоги з тимчасової втрати працездатності

Так склалося, що, як у колишньому СРСР, так і в Україні уже впродовж тривалого періоду розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності визначався і визначається залежно від наявності та тривалості певного (безперервного, загального, страхового) стажу працівника(за винятком певних категорій осіб, для яких законодавством встановлені пільги). При чому, на різних етапах цього періоду порядок обчислення такого стажу був різний.

В залежності від дії законодавчих документів, які на певних етапах регламентували цей порядок обчислення стажу, його умовно можна розділити на такі періоди:

–  до 18.10.1998 року;
–  з 19.10.1998 р. до 27.02.2001 р.;
–  з 28.02.2001 р. до 31.12.2010 р.;
–  з 01.01.2011 року.

Нам необхідно знати різноманітність такого порядку обчислення стажу в різних періодах його дії, тому, що, відповідно до нині діючих нормативних документів, обчислення такого стажу за попередні роки проводиться у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло на той час.

1. До 18.10.1998 року для визначення розміру допомоги з тимчасової втрати працездатності
застосовувався безперервний трудовий стаж роботи, який обчислювався згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 13.04.1973 р. № 252 «Про затвердження Правил обчислення безперервного трудового стажу робітників і службовців при призначенні допомоги по державному соціальному страхуванню».

Документом передбачались випадки збереження безперервного трудового стажу і випадки, коли безперервний стаж роботи працівника не зберігався.

Документ містив перечень періодів, які враховувались і не враховувались до безперервного трудового стажу роботи працівника.

Тривалість безперервного трудового стажу встановлювалась відповідно до записів у трудових книжках або на підставі інших належно оформлених документів.

2. З 19 жовтня 1998 р. стали діяти “Правила обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності”, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.1998 р. № 1658.

На зміну безперервного трудового стажу вводиться загальний трудовий стаж роботи.

В документі перераховуються періоди, які враховуються і не враховуються до загального стажу роботи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності.

До загального трудового стажу зараховується:

  • час роботи на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або іншої роботи, протягом якої працівник підлягав обов’язковому соціальному страхуванню, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв;
  • робота на водному транспорті протягом повного навігаційного періоду зараховується за рік роботи;
  • робота протягом повного сезону на сезонних роботах та підприємствах і в організаціях сезонних галузей народного господарства, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. N 278 “Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей”, зараховуються до загального трудового стажу роботи за рік роботи;
  • інші сезонні роботи (зараховуються до загального трудового стажу роботи за їх фактичною тривалістю);
  • служба у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, СБУ, внутрішніх військах МВС, військах цивільної оборони та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, а також в органах внутрішніх справ;
  • час перебування громадян на альтернативній (невійськовій) службі;
  • час перебування на службі в митних органах;
  • період перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах та період одержання допомоги (в тому числі матеріальної) по безробіттю відповідно до Закону України “Про зайнятість населення”;
  • час догляду одному з батьків за потерпілою дитиною внаслідок Чорнобильської катастрофи до досягнення нею віку 12 років;
  • час відпусток у зв’язку з вагітністю та пологами, частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною, тривалість якої визначається медичним висновком, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку;
  • період, протягом якого виплачувалась допомога по вагітності та пологах, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку жінкам із числа військовослужбовців, звільнених із Збройних Сил, Національної гвардії, Прикордонних військ, СБУ, внутрішніх військ МВС, військ цивільної оборони та інших військових формувань, а також із органів внутрішніх справ у зв’язку з вагітністю та пологами, за умови, що вони приступили до роботи чи навчання по досягненню дитиною трирічного віку;
  • період, протягом якого батьки-вихователі були зайняті у дитячому будинку сімейного типу вихованням дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
  • час навчання на курсах і у школах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації і перекваліфікації, якщо направленню на курси чи у школу безпосередньо передувала робота або служба у складі Збройних Сил, Національної гвардії, Прикордонних військ, СБУ, внутрішніх військ МВС, військ цивільної оборони та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також в органах внутрішніх справ;
  • час роботи або виробничої практики на робочих місцях і посадах, що оплачуються, у період навчання у вищому закладі освіти;
  • час навчання у професійно-технічному закладі освіти;
  • час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу;
  • час вимушеного прогулу особи, взятої під захист;
  • термін перебування під вартою, термін відбування покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв’язку з незаконним відстороненням від роботи (посади).

Суб’єктам підприємницької діяльності – фізичним особам, які обрали спрощену систему оподаткування, зараховується до загального трудового стажу весь період сплати ними єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського податку, здійснення підприємницької та виробничої діяльності на підставі придбання спеціального торгового патенту.

До загального стажу для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності не враховується:

  • час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним;
  • час навчання у вищому закладі освіти (у тому числі на підготовчих відділеннях), в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі з денною (очною) формою навчання;
  • час роботи засуджених у колонії-поселенні і відбування виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи, якщо інше не передбачено законом.

Тривалість загального трудового стажу встановлюється згідно із записами у трудовій книжці. У разі її відсутності або, коли у трудовій книжці немає відповідного запису, для підтвердження загального трудового стажу подаються: довідки, військовий квиток, витяги з наказів, особові рахунки та відомості про видачу заробітної плати, інші документи, що містять дані про місце і час роботи, служби, навчання тощо.

3. З 28.02.2001 р., після набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ (далі — Закон № 2240) розмір допомоги з тимчасової непрацездатності застрахованим особам став визначатися залежно від тривалості страхового стажу.

Значення терміну “страховий стаж” розкрито в ст. 7 Закону № 2240. Згідно с нею страховий стаж – це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством.

До страхового стажу зараховуються періоди:

  • тимчасової втрати працездатності;
  • перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
  • період перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
  • періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів(за винятком пенсії по інвалідності).

До страхового стажу зараховується загальний трудовий стаж особи до введення в дію цього Закону в порядку та на умовах, передбачених законодавством, яке діяло раніше.

Тривалість страхового стажу встановлюється відповідно до записів у трудовій книжці застрахованої особо. У разі відсутності трудової книжки, або в ній відсутні записи про трудову діяльність особи, підтверджуючими документами страхового стажу особи можуть служити довідки, витяги з наказів, відомості про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності або інші документи.

4. Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-УІ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі — Закон № 2464) були внесені значимі зміни до Закону № 2240, зокрема до статті 7 цього закону, які набули чинності з 1 січня 2011 року.

З 1.01.2011 р. значення терміну “страховий стаж” набуло нового змісту. Відтепер, відповідно до першої частини цієї статті, страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За новими правилами з 1 січня 2011 р. тривалість страхового стажу застрахованої особи стала залежати не лише від факту сплати страхових внесків із заробітної плати до фонду соціального страхування, а й від розміру сплати таких страхових внесків.

Відповідно до нововведень страховий стаж став обчислюватись в місяцях.

Якщо застрахована особа відпрацювала неповний місяць або брала добровільну участь у страхуванні, пов’язаному з тимчасовою непрацездатністю, такий місяць зараховується до страхового стажу особи як повний місяць, але лише за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період до страхового стажу передбачено зараховувати за формулою:

ТП = Св : В,

  • де ТП – тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях;
  • Св – сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць;
  • В – мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

Така ситуація може виникнути, якщо застрахованій особі нараховано заробітну плату в розмірі, меншому ніж мінімальна заробітна плата, або якщо вона відпрацювала неповний місяць, зокрема, якщо особа прийнята на роботу не з першого дня місяця або звільнена з роботи не останнім днем місяця, частину місяця перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, працює на умовах неповного робочого часу тощо.

З 01.01.2015 р. набрала чинності норма законодавства щодо сплати єдиного внеску за основним місцем роботи виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

У вас може виникнути запитання: а чи можна враховувати для розрахунку страхового стажу в повному обсязі період сплаченого ЄСВ з додаткової бази його нарахування, якщо фактична база нарахування ЄСВ щодо працівника менше мінімальної заробітної плати?

На жаль, не можна. Різниця між фактичною та мінімальною зарплатою не є доходом застрахованої особи. Її розраховують лише для цілей виконання вимоги про сплату ЄСВ з МЗП. Отже, вона не впливає на страховий стаж. Підтверджують це податківці в листі від 23.10.2015 р.№ 22347/6/99-99-17-03-03-15.

Новою редакцією ст.7 Закону № 2240 до страхового стажу для визначення розміру допомоги з тимчасової непрацездатності передбачено на пільгових умовах включення періоду отримання застрахованими особами виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), як періоду, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

З внесенням змін в Закон № 2240, з 1.01.2011 р. період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перестав включатись до страхового стажу для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Пізніше законом України від 19.11.2013 р. № 691-VII (далі – Закон № 691) було відновлено правило, були внесені зміни до ст. 7 Закону № 2240, які набрали чинності з 14.12.2013 р. З цієї дати період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку став включатися до страхового стажу для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Крім того, Законом № 691 встановлено, що у разі коли особа перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 01.01.2011 р. до з 14.12.2013 р., час цієї відпустки зараховується до її страхового стажу.

З 1.01.2011 р. нововведенням стало і те, що страховий стаж став обчислюватись за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

При цьому залишилось діяти попереднє правило, відповідно якому: до впровадження такої системи (до 01.01.2011 р.) страховий стаж обчислюється у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору(контракту) до набрання чинності Законом № 2240 (до 28.02.2001 р.).

З 01.01.2015 р. на підставі закону України від 28.12.2014 р. № 77-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці” закон України від 18.01.2001 р. N 2240-III “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”, який регламентував порядок обчислення страхового стажу, втратив чинність.

З 01.01.2015 р. відповідно до закону України від 28.12.2014 р. № 77-VIII порядок обчислення страхового стажу для визначення розміру допомоги з тимчасової непрацездатності, без внесення в нього якихось істотних змін, був закріплений за законом України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

За новою редакцією порядку обчислення страхового стажу, як і раніше:

– страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження – у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

– до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності законом України від 18.01.2001 р. N 2240-III.

Порядок формування та ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також надання з нього інформації для обчислення страхового стажу передбачено розділом V Закону № 2464.

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Інформація про заробітну плату, розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що використовуються для обчислення страхового стажу, необхідного для визначення розміру допомоги з тимчасової втрати працездатності , накопичуються та зберігаються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру.

Відповідно до ст.ст. 12-1, 20 Закону № 2464 функції з формування та ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснення заходів щодо надання з нього інформації, необхідної для обчислення страхового стажу, покладені на Пенсійний фонд України.

Відповідно до п.5 ст. 17 Закону № 2464 дані з Державного реєстру надаються на запит платників єдиного внеску та/або застрахованих осіб у порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Отже, якщо виникає потреба у визначенні страхового стажу застрахованої особи, яка на 01.01.2011 р. мала страховий стаж менше восьми років і не мала пільг згідно чинного законодавства, або якщо застрахована особа протягом дванадцятимісячного періоду перед настанням страхового випадку мала страховий стаж, набутий у іншого роботодавця, то за інформацією про страховий стаж застрахованої особи набутий після 01.01.2011 року, який обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, страхувальнику та/або застрахованій особі необхідно звернутися до органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації. При цьому роботодавці мають право отримувати інформацію лише про застрахованих осіб, які перебувають із ними в трудових відносинах, і виключно за період перебування особи в трудових відносинах із ними.

При зверненні застрахованої особи до Пенсійного фонду для отримання довідки про підтвердження страхового стажу їй необхідно пред’явити:
– паспорт;
– довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов’язкове соціальне страхування (пункт 3 розділу ІІІ Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1).

Читати також:  Зразок форми ОК-7 “Індивідуальні відомості про застраховану особу” для встановлення страхового стажу при призначенні допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатностю.

Тривалість страхового стажу для визначення розміру допомоги з тимчасової непрацездатності
встановлюється на день настання страхового випадку.

Якщо в період тимчасової непрацездатності застрахованої особи виповнюється стаж такої тривалості, що дає право на отримання допомоги у більшому розмірі, чим на день настання страхового випадку, визначений раніше розмір допомоги не перераховується.

Відповідальність за правильність обчислення страхового стажу для визначення розміру допомоги з тимчасової втрати працездатності покладено на працівника кадрової служби за основним місцем роботи застрахованої особи, який повинен робити відповідну відмітку про тривалість страхового стажу в другому розділі зворотної сторінки листка непрацездатності.

Розмір допомоги з тимчасової втрати працездатності на місці роботи за сумісництвом встановлюється за записами в копії листка непрацездатності, виданому в установленому порядку за основним місцем роботи застрахованої особи.

Читати також:  Щодо страхового стажу для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності

Поділитися:

Інші статті:

Написати коментар


Advertisment ad adsense adlogger