Податок на доходи фізичних осіб. Порядок обчислення, утримання і сплата податку із сум заробітної плати.

18.02.2014

Податок на доходи фізичних осіб є загальнодержавний обов’язковий, безумовний платіж до бюджету України, умови та порядок нарахування, обчислення і сплата якого регулюються Податковим кодексом України (далі Кодекс).

Відповідальним за правильне, повне і своєчасне обчислення, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, на якого Кодексом покладений обов’язок з обчислення, утримання та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи, як громадяни України так і іноземні громадяни, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні. При чому, доходи, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь іноземних громадян, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для громадян України (з урахуванням деяких особливостей, визначених нормами Кодексу).

Будь-який дохід, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, Кодексом визначений як загальний оподатковуваний дохід.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування, доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними Кодексом.

Одними з складових загального оподатковуваного доходу платника податку є доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);

Кодексом визначено термін – “заробітна плата”.

Так, відповідно до пп.48.1.14 п.1.14 ст.14 Кодексу заробітна плата для цілей справляння податку на доходи фізичних осіб – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Але Кодексом не визначено термінів складових заробітної плати, таких як основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до п.3.5 ст.3 Кодексу інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Терміни основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат визначені Законом України “Про оплату праці”, а їх складові – Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5.

Доходи у вигляді заробітної плати, які включаються до розрахунку загального оподатковуваного доходу.

(Дані наведені в розрізі структури заробітної плати працівників закладів та установ органів місцевого самоврядування)

1.Фонд основної заробітної плати
1.1.Винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво.
1.2. Оплата праці за час перебування у відрядженні (не включає відшкодування витрат у зв’язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення).
1.3. Оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт:

  • згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності);
  • згідно з договорами між підприємствами про надання робочої сили (безробітним за виконання громадських робіт, учням та студентам, які проходять виробничу практику на підприємстві чи залучені на тимчасову роботу на період канікул).

2. Фонд додаткової заробітної плати
2.1. Надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством, за:

  • суміщення професій (посад);
  • розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт;
  • виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника;
  • роботу у важких і шкідливих умовах праці;
  • роботу в нічний час;
  • керівництво бригадою;
  • класність водіям (машиністам) транспортних засобів;
  • високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи;
  • знання та використання в роботі іноземної мови;
  • науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності;
  • почесне звання «заслужений»;
  • допуск до державної таємниці;
  • ранги державних службовців та посадовим особам місцевого самоврядування;
  • інші надбавки та доплати, передбачені чинним законодавством, в тому числі:
  • за вислугу років;
  • за престижність роботи;
  • за використання в роботі дезинфікувальних засобів;2.2. Премії, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування.

2.3. Оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні, у розмірах та за розцінками, установленими чинним законодавством.
2.4. Суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників.
2.5. Суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати.
2.6. Оплата за невідпрацьований час:

  • оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством;
  • оплата додаткових відпусток у зв’язку з навчанням та творчих відпусток;
  • оплата додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
  • суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;
  • оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу неповнолітнім;
  • оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час;
  • оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки;
  • оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на обстеженні;
  • оплата простоїв не з вини працівника.

3. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать:
3.1. Нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги по частковому безробіттю), брали участь у страйках;
3.2. Винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема:
– одноразові заохочення, не пов’язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам’ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі);
– грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків.
3.3. Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників;
3.4. Грошова (вихідна) допомога при виході на пенсію (у відставку).

Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначені ст. 165 Кодексу. Зокрема сюди не включаються суми соціальної матеріальної допомоги та страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування (суми допомоги по вагітності та пологах, кошти, що надаються як допомога на поховання платника податку тощо).

Винятки, передбачені цією статтею, не поширюються на виплату, пов’язану з тимчасовою втратою працездатності, в тому числі оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця.

Порядок обчислення та утримання податку.

Відповідно до п.29.1 ст.29 Кодексу обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку.

Базою оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, розглянутих нами вище.

Під час обчислення суми податку із заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При обчислення суми податку з винагороди за цивільно-правовими договорами база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.167.1 ст.167 Кодексу ставка податку на доходи фізичних осіб до бази оподаткування у вигляді заробітної плати або у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами встановлена в розмірі 15 відсотків.

Якщо база оподаткування у вигляді заробітної плати або у вигляді винагороди за цивільно-правовим договором в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Обчислення суми податку здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування або які підтверджують нарахування заробітної плати на яку нараховується податок.

Якщо фізична особа – платник податку вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період для нього розпочинається з дня отримання таких доходів.

Роботодавець, , який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену Кодексом.

Податкові соціальні пільги. Право на застосування податкової соціальної пільги.

Для платників податку, які отримують доходи у вигляді заробітної плати (інших прирівняні до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), Кодексом передбачено ряд податкових соціальних пільг.

Право платника податку на застосування до його доходу податкової соціальної пільги залежить від розміру такого доходу в місяць.

Так, відповідно до пп.169.4.1 п.169.4 ст.169 Кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого платнику податку протягом звітного податкового місяця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, затвердженого законом для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової пільги (і тільки одному з батьків) у випадку та у розмірі, передбачених пп.169.1.2 п.169.1 ст.169 та підпунктами “а” і “б” пп.169.1.3 п.169.1 ст.169 Кодексу, визначається як добуток суми, визначеної пп.169.4.1 п.169.4 ст.169 Кодексу, та відповідної кількості дітей.

Розмір податкової соціальної пільги

Податкова соціальна пільга для будь-якого платника податку, з урахуванням пп.169.4.1 п.169.4 Кодексу, складає 100 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно з абзацом 8 пункту 1 розділу XIX Прикінцевих положень Кодексу до 31 грудня 2014 р. податкову соціальну пільгу передбачено надавати в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якого платника податку

Таблиця переліку та розміру податкових соціальних пільг.

N з/п Платник податку, який має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму податкової соціальної пільги. Пункти і статті  Податкового кодексу України. Розмір п.с.  пільги у  %  до місячного прожиткового мінімуму на 01.01. 2014 р.
(грн.)
1. Будь-який платник податку;(пп. 169.1.1 ПКУ) 100% 609,00
2. Платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років (у розрахунку на кожну таку дитину); (пп. 169.1.2. ПКУ) 100% 609,00
3. Платник податку, який є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником (у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років);(пп. “а” пп. 169.1.3 ПКУ) 150% 913,50
4. Платник податку, який утримує дитину-інваліда ( у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років);(пп. “б” пп. 169.1.3 ПКУ) 150% 913,50
5. Платник податку, який є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;(пп.  “в” пп. 169.1.3 ПКУ) 150% 913,50
6. Платник податку, який є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом;(пп.  “г” пп. 169.1.3 ПКУ) 150% 913,50
7. Платник податку, який є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена підпунктом “б” підпункту 169.1.4 пункту 169/1 cтатті 169 ПКУ;(пп.  “г” пп. 169.1.3 ПКУ) 150% 913,50
8. Платник податку, який є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;(пп.  “д” пп. 169.1.3 ПКУ) 150% 913,50
9. Платник податку, який є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, крім осіб, визначених у підпункті “б” підпункту 169.1.4 пункту 169.1 статті 169ПКУ;(пп.  “е” пп. 169.1.3 ПКУ) 150% 913,50
10. Платник податку, який є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями “За відвагу”;(пп.  “а” пп. 169.1.4 ПКУ) 200% 1218,00
11. Платник податку, який є учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом I і II групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;(пп. “б” пп. 169.1.4 ПКУ) 200% 1218,00
12. Платник податку, який є колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;(пп. “в” пп. 169.1.4 ПКУ) 200% 1218,00
13. Платник податку, який є особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;(пп. “г” пп. 169.1.4 ПКУ) 200% 1218,00
14. Платник податку, який є особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграду (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.(пп. “г” пп. 169.1.4 ПКУ) 200% 1218,00

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період перебування у відпустці, на лікарняному тощо, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках справляння податку, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів (місяців) їх нарахування.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Всі платники податку (крім посадових осіб місцевого самоврядування), які мають право на податкові соціальні пільги і бажають скористатись ними повинні подати своєму працедавцю (тільки за одним, самостійно обраним місцем отримання заробітної плати) заяву про застосування пільги.

При цьому, якщо працівник має право на застосування податкової соціальної пільги іншої, ніж загальна-100% пільга, він зазначає про таке право у заяві, до якої додає відповідні підтвердні документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. № 1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування соціальної пільги».

iconword  Таблиця переліку документів, що надаються разом з заявою для застосування податкової соціальної пільги.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися з дня отримання роботодавцем заяви від платника податку та документів, що підтверджують його право на отримання пільги.

Відповідно до пп.169.2.3 п.169.2 ст.169 Кодексу податкова пільга посадовим особам місцевого самоврядування надається без подання відповідних заяв, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги, більшої за загальну – 100% пільгу.

У разі якщо платник податку має право на податкову пільгу з двох і більше підстав, зазначених у пп.169.1 ст.169 Кодексу, застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір, крім випадку, передбаченого підпунктом “б” пп.169.1.3 п.169.1 ст.169 Кодексу, податкова соціальна пільга за яким додається до пільги, визначеної пп.169.1.2 п.169.1 ст.169 Кодексу у разі, якщо особа утримує двох і більше дітей, у тому числі дитину-інваліда.

Податкова пільга, яка передбачена на дітей, надається до кінця року, в якому дитина досягає 18 років, а у разі її смерті до досягнення зазначеного віку – до кінця року, на який припадає смерть.

Право на пільгу, яка передбачена на дітей, втрачається у разі позбавлення платника податку батьківських прав або якщо він відмовляється від дитини чи передає її на державне утримання, у тому числі у заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від того, чи береться плата за таке утримання, чи ні, а також якщо дитина стає курсантом на умовах її повного утримання, починаючи з податкового місяця, в якому відбулася така подія.

Надання податкової пільги, передбаченої пп. “в” – “е” пп.169.1.3 п.169.1 ст.169 Кодексу, зупиняється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому платник податку втрачає свій статус.

Податкова пільга надається за останній місяць, в якому платник податку помер або оголошений судом померлим чи безвісно відсутнім, або втратив статус резидента, або був звільнений з місця роботи.

Якщо платник податку порушує норми Кодексу щодо надання податкових соціальних пільг, такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, в якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється.

Платник податку може відновити своє право на пільги, якщо він подасть заяву про відмову від такої пільги всім роботодавцям із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення, на підставі чого кожний роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а у разі, коли сума виплати недостатня, – за рахунок наступних виплат. Якщо сума недоплати і штрафу не були відшкодовані платником податку, то такі суми включаються до його річної податкової декларації. При цьому право на пільги відновлюється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому сума недоплати та штраф повністю будуть погашені.

Перерахунок податку на доходи фізичних осіб.

Роботодавець зобов’язаний здійснити, з урахуванням положень абзацу другого п.167.1 ст.167 Кодексу, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги:
а) за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року;
б) під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених пп.169.2.3 п. 169.2 ст.169;
в) під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.

Крім того роботодавець, для визначення правильності оподаткування, має право здійснювати перерахунок утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках.

Якщо внаслідок проведеного перерахунку виникає недоплата податку, то сума недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу – за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми недоплати.

Що стосується переплати сум  податку, яка виникає за результатами перерахунку, який проводиться за пп.169.4.2 п.169.4 ст.169 Кодексу, повернення податку на доходи фізичних осіб нормами Кодексу не передбачено.

Якщо внаслідок перерахунку виникає переплата податку, то на її суму зменшується сума нарахованого податку платника за відповідний місяць, а за недостатності такої суми — зменшується сума податкових зобов’язань наступних податкових періодів, до повного повернення суми такої переплати (пп.169.4.4 п.169.4 ст.169 Кодексу).

Отже, результати річного перерахунку сум доходів, нарахованих платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг необхідно відобразити працедавцем у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ за IV квартал звітного року, який заповнюється таким чином:

  • у рядках 3 та 3а проставляється сума нарахованого та виплаченого доходу за звітний період;
  • у рядках 4 та 4а проставляється сума податку на доходи фізичних осіб з урахуванням суми недоплати/переплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з роботодавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного податкового року та сплачується самим платником.

Порядок сплати податку до бюджету.

Банкам заборонено приймати для обробки платіжні документи на виплату заробітної плати, а також виплачувати (перераховувати) її працівникам без одночасного подання роботодавцем разом з такими документами до банку розрахункового документу на перерахування до бюджету утриманого із цієї заробітної плати податку. Перерахування податку до бюджету, утриманого із сум відповідно оподаткованої заробітної плати проводиться одночасно з виплатою (перерахуванням) таких сум одержувачам.

Якщо оподатковувана заробітна плата виплачується готівкою з каси роботодавця, податок перераховується до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такої виплати.

Якщо заробітна плата нарахована, але не виплачена (не перерахована) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такої заробітної плати, підлягає перерахуванню роботодавцем до бюджету у строки, встановлені Кодексом для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

Поділитися:

Інші статті:

Написати коментар


Advertisment ad adsense adlogger